понеділок, 11 грудня 2017 р.

Види домашнього насильства

                          Пов’язане зображення

Закон розрізняє чотири види домашнього насильства:
• фізичне;
• психологічне;
• економічне;
• сексуальне.
Фізичне насильство в сім'ї — це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім'ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров'я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності.
Сексуальне насильство в сім'ї — це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім'ї.
Психологічне насильство в сім'ї — це насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров'ю.
Економічне насильство в сім'ї — це навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров'ю або навіть призвести до смерті постраждалого.

Психологічні наслідки насильства



Відчай.
Депресія.
Недовіра до оточуючих і страх, що вони довідаються...
Втрата всякої надії на покращення життя, свого та дітей.
Стигматизованість, наявність глибоких психологічних травм.
Замкненість, страх спілкування.
Формування умінь виживати в умовах насильства.
Зневіра в одержанні допомоги та покарання насильника.
Зниження самооцінки, зневіра у самій собі.
Зниження рівня розвитку здібностей.
Безнадійність.
Страх втратити те, що має.
Відчуття психологічного зламу.
Злість.
Образа.
Небажання жити.
Розчарування, відчай.
Пов’язане зображення

Міфи про торгівлю людьми


Міф перший: зі мною такого не станеться
За статистикою МОМ, 54 % жертв торгівлі людьми мають вищу або неповну вищу освіту. Загалом у світі від торгівлі людьми потерпає близько 800 тисяч чоловіків, жінок та дітей щороку. Торгівля людьми - це кримінальна індустрія, яка нині займає третє місце за розмахом і швидкістю зростання.
Міф другий: друзі та родичі не можуть виявитися замішаними в торгівлі людьми
Друзі і родичі - це люди, яким найбільше довіряють. Якщо людина не завжди повірить сумнівному оголошенню у місцевій газеті, то вона схильна вірити словам своїх знайомих. Іноді вербувальники і самі не знають, що вони залучені у сферу торгівлі людьми.
Результат пошуку зображень за запитом "торгівля людьми"
Міф третій: потенційні жертви експлуатації знають, що їх може очікувати і готові до цього
Така ситуація є поширеною, і рожеві окуляри, через які дивляться на роботу за кордоном, часто перетворюються чорну пов'язку на очах у жертви.
Міф четвертий: робота у сусідній Росії є менш ризиковою, ніж у Туреччині
Тим не менш, Росія зараз - основна країна призначення для українських жертв. На її територію припадає 37% потерпілих (дані МОМ 2007-2008 років).
Друге місце займає сусідня Польща (20%). На третьому місці - Туреччина.
Міф п'ятий: торгівля людьми обов'язково включає перетин державного кордону
Не обов'язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататора. Найбільше від цієї проблеми страждають діти - одна з найбільш уразливих верств населення.
Міф шостий: у рабство потрапляють лише жінки задля сексуальної експлуатації
За статистичними даними МОМ, з 820 випадків торгівлі людьми у 2008 році, 625 постраждалих особи були жінками, і 195 чоловіками.
24% чоловіків - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший "зі мною такого не станеться" стосується їх у першу чергу.
Міф сьомий: довести вину і покарати торгівців людьми неможливо
Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.
Міф восьмий: торгівля людьми обов'язково включає застосування сили
Моральний тиск, залякування, погрози вчинити шкоду рідним, вилучення документів, використання психотропних речовин складають неповний перелік різноманітних засобів впливу на жертву. А сила застосовується в останню чергу - кажуть фахівці.

Міф дев'ятий: потерпілим від торгівлі людьми ніхто не допомагає

Принаймні тридцять громадських організацій по всій Україні допомагають постраждалим від торгівлі людьми, надаючи медичну, психологічну та юридичну допомогу. В громадських організаціях працюють справді небайдужі люди, жертвам забезпечується конфіденційність і безоплатність послуг.

середа, 8 листопада 2017 р.

Гімн толерантності



Я прийшов у цей світ
Не для того, щоб виправдати твої надії,
Не для того, щоб відповідати твоїм інтересам,
Не для того, щоб оправдати  твоє очікування.
І ти прийшов у цей світ
Не для того, щоб оправдати моє очікування,
Не для того, щоб відповідати моїм інтересам,
Не для того, щоб виправдати мої надії.
Тому що я – це я, а ти – це ти.


пʼятниця, 3 листопада 2017 р.

Готовність до свідомого вибору професії включає в себе:

• моральну готовність – усвідомлення суспільного й особистісного значення праці, прагнення максимально проявити свої сили, здібності у праці, позитивне ставлення до різних видів праці;
• психологічну готовність – свідомий вибір професії у відповідності з наявними здібностями та можливостями. Стан психологічної готовності включає усвідомлення людиною своїх потреб, вимог суспільства, колективу, поставлених цілей; прогнозування прояву своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів, оцінку співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення певного результату;
• практичну готовність – загальні та політехнічні знання, загальнотрудові та спеціальні вміння й навички.
Компонентами готовності до свідомого вибору професії виступають:
1) загальне позитивне ставлення до праці; 2) знання певного кола професій, їх змісту, вимог, шляхів отримання професії та перспектив професійного росту; 3) сформованість професійних .інтересів; 4) адекватна самооцінка; 5) сформованість мотиваційної сфери; 6) наявність спеціальних здібностей; 7) практичний досвід; 8) збалансованість інтересів, здібностей і нахилів, їх відповідність вимогам професії до особистості; 9) відповідний стан здоров’я; 10) сформованість моральних якостей, які відповідають вимогам професії; 11) професійна придатність – сукупність психолого-педагогічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення задовільних з точки зору суспільства успіхів у праці при наявності спеціальних знань, умінь і навичок, а також отримання власного задоволення від самого процесу праці.

Важливою передумовою успішного професійного самовизначення є також сформованість в особистості професійно-важливих якостей – окремих психічних, психологічних і фізичних властивостей, які відповідають вимогам певної професії і сприяють успішному оволодінню нею. Підготовка до свідомого вибору професії передбачає активне формування таких психологічних якостей як здібності, інтереси, ціннісні орієнтації, прагнення, професійні плани, ідеали, переконання.

четвер, 28 вересня 2017 р.

Рекомендації для педагогів щодо роботи з ліворукими дітьми



·        Удосконалюйте координацію рухів дитини та її моторику (15-20 хв. щодня). Це може бути ліплення, малювання, нанесення штрихів, розв'язування та зав'язування вузликів, для дівчат — вишивання, в'язання, пришивання ґудзиків тощо.
·        Тренуйте просторово-зорове сприймання дитини. Якщо вона плутає «право» і «ліво», ставте їй запитання щодо предметів на вулиці або в кімнаті: «Що зна­ходиться праворуч? А що ліворуч?».
·        Розвивайте мовлення дитини: просіть її переказувати прочитане або почуте, складати розповіді про цікаві картинки, придумувати кінцівки до незаверше­них оповідань, казок тощо. Якщо мовлення дитини нерозвинене чи невираз­не, підтримуйте її, висловлюйте впевненість у тому, що, з вашою підтримкою вона впорається з труднощами.
·        Зверніться за консультацією до логопеда, якщо в дитини є труднощі з вимо­вою окремих звуків і, як наслідок, проблеми зі звуко-буквеним аналізуванням слів.
·        Плануйте режим дня дитини раціонально: без перевантажень та надмірних додаткових занять. Варто враховувати, що ліворука дитина схильна швидко втомлюватися.
...
·        Використовуйте тактику порад, а не наказів або дорікань. Спілкування з ліво­рукою дитиною має бути помірковано вимогливим і доброзичливим.
·        Садіть ліворуку дитину зліва за столом, біля вікна. Під час малювання чи роз­глядання малюнків світло має падати справа.

·        Правильно розташовуйте для дитини альбом чи аркуш на столі. Під час ма­лювання чи письма нижній правий край аркуша слід розташувати на рівні середини грудей дитини або змістити його вліво. Це дасть змогу ліворукій ди­тині правильно сидіти та вільно водити олівцем.

Батьки можуть допомогти дитині не стати жертвою булінгу, тобто здійснити первинну профілактику.

 Для цього:
1. Налагодьте стосунки з вчителями та однокласниками, беріть участь в заходах, до яких залучають і батьків. Якщо у вас є незвичне хобі, яке є цікавим дітям, розкажіть про це однокласникам дитини, викликавши тим самим повагу до нього.
2. Допоможіть дитині стати упевненою у собі і знайти друзів. Запрошуйте однокласників дитини, а особливо тих, кому вона симпатизує, якомога частіше до себе в гості. Дитині потрібні люди, які не дадуть її образити.
3. Допоможіть дитині стати членом класного колективу, а не просто ходити на навчання; не налаштовуйте дитину проти шкільних заходів, навіть якщо вони можуть здатися вам непотрібними.
4. У випадку завищеної самооцінки поясніть дитині, що цього не потрібно показувати оточуючим, що у будь-якої дитини є свої недоліки та переваги; і якщо вона досягає успіху в математиці, наприклад, то не обов’язково у неї будуть успіхи у фізкультурі або чомусь іншому
5. Будьте прикладом спокійного, ввічливого ставлення до оточуючих, зберігаючи при цьому особисту автономність та самодостатність.
6. Розкажіть дитині, що не потрібно боятися постояти за себе чи когось іншого.

Важливо діяти!

середа, 6 вересня 2017 р.

Приблизний розпорядок дня першокласника

        З 6:30 до 7:00 - підйом і пробудження;
   З 7:00 до 7:30 - ранкова гімнастика, вдягання, водні процедури;
   З 7:30 до 7:45 - перший сніданок;
   З 7:45 до 8:15 - дорога в школу;
   З 8:30 до 12:00 - навчання, отримання знань в школі;
   З 10:00 до 10:30 - другий сніданок (шкільний);
  З 12:00 до 13:00 - дорога додому зі школи;
  З 13:00 до 13:30 - переодягання, водні процедури;
  З 13:30 до 14:00 - обідній прийом їжі;
  З 14:00 до 15:30 - відпочинок (сюди можна віднести прогулянку на вулиці,ігри, сон, перегляд мультиплікаційних фільмів, спорт і т.д.);
  З 15:30 до 16:30 - виконання домашнього завдання, повторення пройденого в школі матеріалу (слід пам'ятати, що через кожні 15 хвилин занять потрібно робити перерви);
  З 16:30 до 16:45 - підвечірок;
 З 16:45 до 18:00 - прогулянка, додаткові заняття, гуртки;
 З 18:00 до 19:00 - вільний час або допомога батькам в домашніх справах, або якісь спільні ігри вдома або на вулиці;
З 19:00 до 19:30 - вечірній прийом їжі (вечеря);
З 19:30 до 20:00 - прогулянка пішки по свіжому повітрю (без активних ігор);
З 20:00 до 21:00 - підготовка до майбутнього сну: гігієна, переодягання, прибирання;
З 21:00 до 07:00 - сон.

понеділок, 4 вересня 2017 р.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА

Порада перша: найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це вашу увагу.
Вислуховуйте її розповіді про школу, задавайте уточнюючі питання. І пам'ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина або дочки може виявитися найбільш хвилюючою  подією за весь день! Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов'язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтесь з ним біля дверей школи.

Порада друга: ваше позитивне ставлення до школи і вчителям спростить дитині період адаптації.

Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка в нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша, сама ... Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих в житті. У перші місяці в школі вчителька затьмарює і маму і тата. Мудрим вчинком буде підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співпрацюйте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніше і краще відносини між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.
Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось треба робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде змушений розриватися між любов'ю до батьків та авторитетом вчителя. Дуже шкідливі негативні чи неповажні висловлювання про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість у турботі та злагоді між важливими для нього дорослими людьми.

Порада третя: ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.

Бачачи батьків спокійними та впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи онука з ранку до школи. Вона гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там один без мене будеш! »І так щоранку протягом місяця. Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни.
Батьки хлопчика помітили, що ре6енок почав «боятися школи». Основну роботу провели з бабусею. Її запросили на цілий день шкільних занять, вона була присутня на всіх уроках, снідала разом з усім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал ...
До речі, гордість хлопчика не була уражена присутністю в класі бабусі . Йому пообіцяли, що він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам. Після цього дня бабуся зрозуміла, що онук росте і тепер школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.

Порада четверта: допоможіть дитині встановити відносини з одноліткам і відчувати себе впевнено.

Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходив до школи в дитячий сад. У цьому випадку він не звик до того, що увага дорослих розподіляється відразу між кількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос його новим шкільним знайомствам. Поговоріть ним про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавим іншим. Навчайте його нових ігор, щоб він міг показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.
Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібним іншим сам по собі. Ваш син або дочка може зіткнутися з заздрістю і несхваленням однокласників.
Впевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.
Порада п'ята: допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.
Дитина звикає до школи не тільки психологічно, а й фізично. Багато дітей у першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час з ранку. Протягом 3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженого робочого дня дорослої людини. З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини.
Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м'яко ввести його Ваша донька чи син має потребу в регулярному, тривалому сні . Допоможіть школяреві навчитися засинати в один і той же час. Не змушуйте дитину одразу сідати за уроки. Дитині потрібно час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібний шматочок тиші і відпочинку. Подбайте про здоров'я вашої дитини, так як у перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня будуть позначатися більш серйозно, ніж раніше.

Порада шоста: мудре ставлення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.

Багато мам і тата так хочуть пишатися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитини у додаток до шкільного щоденника. Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини.
Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмета на даний момент. Ніякого відношення до особистості дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам'ятайте, ніяка кількість «п'ятірок» не може бути важливіше щастя вашої дитини.
Давайте постараємося, щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для самої дитини і членів його сім'ї радісними та впевненими ! 

пʼятниця, 18 серпня 2017 р.

Рекомендації батькам п`ятикласників

1. Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.
2.   Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.
3. Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.
4. Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).
5. Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.
6. Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.
7.  Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.
8.   Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. 

Батькам п'ятикласників

У п’ятому класі починається новий період у житті дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи. Вимоги до навчання змінюються, з'являються нові шкільні предмети.
П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчанні, це і новий етап у розвитку особистості.
Поступово змінюється основна діяльність. Головним у житті дитини є  спілкування, якому діти у цей період присвячують більшість свого вільного часу. Навчання поступово відходить на другий план. Але у п’ятому класі інтерес до навчання зберігається майже у всіх дітей. Тому цей час найкращій для того, щоб навчити дитину вчитися! Для цього необхідно показати дитині, як правильно розподіляти час, відведений на виконання домашніх завдань, навчити виділяти головне під час читання.
У п’ятому класі дитина дуже емоційна, навіть у ставленні до навчальних предметів. Діти із задоволенням беруться за все, що їм до вподоби. Але, зустрівшись з першими труднощами, швидко втрачають зацікавлення у предметі. Емоційність п’ятикласників така висока, що навіть добрі емоції можуть викликати негативну дію.
П’ятикласники дуже активні, багато хочуть зробити, але мало що вміють. Тому необхідно підтримувати їх ініціативність, допомагати у справах.
Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоров’я, негайно повідомте про це класного керівника.
Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які будуть виникати у процесі навчання.
Якщо ваша дитина чимось ображена, не треба негайно йти до школи і звинувачувати вчителя. Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми. Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви можете адекватно сприйняти події, що сталися.
Пам’ятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розв’язувати конфліктні ситуації самостійно.

Часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов. Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя. Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!

вівторок, 30 травня 2017 р.

Декілька слів про проблеми п'ятикласників

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий: поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога.
Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як допомогти дитині успішно адаптуватися?
1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.
2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.
4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Поради батькам щодо створення умов для успішної адаптації п'ятикласників до нових умов навчання

Намагайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу атмосферу, чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.
1. Пам`ятайте, що навчання – один з найважчих видів праці, а розумові здібності й можливості дітей неоднакові.
2. Не слід вимагати від дитини неможливого. Важливо визначити, до чого здібна ваша дитина та як розвинути її розумові здібності.
3. Навчання не сприяє розвиткові дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій.
4.Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «виховання», що не потребує ні часу, ні розуму – побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати. Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні.
5.Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні та в усіх її справах.
6.Запам`ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-х класів повинні працювати до 2 годин. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти над виконанням домашніх завдань більше встановленого часу, адже це позначиться на їхньому здоров`ї та розумовому розвитку. 
7.Не примушуйте дитину писати спочатку в чернетці й кілька разів переписувати виконане домашнє завдання – це призводить до перевтоми і відвертає від навчання.
8. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б ви хотіли. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а, по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.
9.Здоров`я дитини – тендітна споруда, й тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб життя й середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим – зарядка, раціональне харчування, навчання й відпочинок. Подбайте про позитивний вплив середовища, в якому перебуває дитина.
10.Організовуючи різноманітні ігри й види відпочинку дітей, приділяйте увагу їх фізичному розвитку, особливо дрібних рухових м`язів (пальців, кистей рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах та ін.
13.Обов`язково помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей, не перекладайте виховання дитини на інших родичів.

Успіхів у вихованні дитини!

пʼятниця, 26 травня 2017 р.

Як мотивувати дитину до навчання?

Чому дитина не хоче йти до школи і що з цим робити? Як реагувати на погані оцінки? На ці та інші запитання відповість гість студії дитячий психолог Альона Літкевич.

понеділок, 22 травня 2017 р.

Рекомендації вчителям з успішної адаптації першокласників до навчання у школі

1. Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.
2. Порівнюйте роботу учня лише з його по передніми роботами, а не з роботами інших.
3. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».
4. Хваліть учня за найменші досягнення.
5. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
6. Створюйте ситуації успіху.
7. Зменшуйте кількість заперечних слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.
8. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об'єднуйте їх у групки, що працюватимуть разом.
9. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію.
10. Давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).
11. Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого.

Рекомендації батькам з успішної адаптації першокласників до навчання у школі

1. Старання дитини обов'язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування в неї такої важливої риси, як впевненість у собі і своїх можливостях.
2. В режимі дня кожної дитини повинні бути постійні обов'язки, закріплені за нею на триваЛий час. Дитина, яка вміє працювати вдома, легко долучається до навчання.
3. Розширювати й збагачувати навички спілкування з дорослими та однолітками, вчити враховувати оцінки й думки людей для формування власних поглядів. 
4. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з такою, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра. 
5. Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може вважати, що конфлікти неминучі, і продовжувати провокувати їх. 
6. Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте найменші її вияви. 
7. Не критикуйте дитину при батьках, однокласниках. 
8. Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів. 
9. Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог. Шукаючи аргументи, ви ще раз зможете обміркувати необхідність їх застосування. 
10. Намагайтеся дивитися на світ очима дитини Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами. 
11. У спілкуванні з дитиною частіше використовуйте «Я-висловлювання». 
Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації
1. Формуйте позитивне ставлення до школи.
2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини. 
3. Формуйте адекватну самооцінку. 
4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог. 
5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими. 
6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині. 
7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що. 
8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку. 
9. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти. 
10. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію. 
11. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині. 
12. Не принижуйте дитину. 
13. Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

середа, 10 травня 2017 р.

Якості, якими має володіти керівник гуртка для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та захоплення.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну и спеціальну освіту.
7. Володіти почуттям гумору.
8. Мати живий та активний характер.
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів и до постійного самовдосконалення.
10. Мати творчий, можливо, нетрадіційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим и наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність до самоаналізу. Практичні поради для успішної діяльності музичного керівника – .«Даруй щиру усмішку!»

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюйте думки учнів и оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.
2. Підкреслюйте інтерес дітей до нового. 

3.Заохочуйте оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 
4. Вчіть дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидайте її. 
5. Виробляйте у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. Культивуйте творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.
6. Вчіть дітей цінувати власні та чужі думки. ВАЖЛИВО фіксувати їх в блокноті.
7. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно. Найкращим засобом є пояснення здібному, розвиток у нього терпимості и впевненості.
8. Розсіюйте страх у талановитих дітей.
9. Стимулюйте и підтримуйте ініціативу учнів, самостійність. Підкидайте проекти, які можуть захоплювать.
10. Створюйте проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 
11. Створюйте в школі періоди творчої активності, Адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент. 12. Розвивайте критичність сприйняття дійсності. 
13. Вчіть доводити починання до логічного завершення. 
14. Впливайте особистим прикладом.
15. Під час занять чітко контролюйте досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 
16. Використовуйте творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят. 
17. Під час опрацювання програмового матеріалу залучайте до творчої пошукової роботи з використаних випереджувальних завданнь, створюй розвиваючі ситуації. 
18. Активно залучайте до участі в обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 
19. Відзначайте досягнення вихованців, підтримуйте та стимулюйте активність, ініціативу, пошук. 
20. Пам'ятайте, що учень "... це не посудина, яку треба наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський).

Типи професій і професійно важливі психологічні якості

Важливим психологічним моментом, що визначає успіх професійної освіти, є своєрідна "готовність" (емоційна, мотиваційна) до ...