середа, 6 травня 2020 р.

Класифікація прфесій за Є.А.Клімовим


Будь-яка професія має величезний набір характеристик, основні з яких варто дослідити кожному, хто постає перед вибором професійної діяльності.
За такими критеріями, як предмет праці, знаряддя праці, мета праці, та умови праці професії можуть відноситись до певних типів, відділів, класів та груп. З огляду на різноманітні типології, кожній професії можна привести у відповідність якийсь код, або профіль – тобто визначити до якого типу вона відноситься й за яким критерієм класифікується. Наприклад, залежно від предмета праці, всі професії можна схематично розділити на п’ять типів. Цю класифікацію запропонував російський вчений Є. О. Климов.

"ЛЮДИНА – ПРИРОДА"

Професії: ветеринар, майстер-тваринник, зоотехнік, агроном, кінолог, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу й ін. Серед професій типу "людина -природа" можна виділити професії, предмет праці яких: рослинні організми, тваринні організми, мікроорганізми. Це професії, пов'язані із сільським господарством, харчовою промисловістю, медициною й науковими дослідженнями (біологія, географія). Як не дивно, певний інтерес до природи (хоча, звичайно, не основний) повинні мати психолог, менеджер по туризму й готельному бізнесу...
Зазначений розподіл не означає, звичайно, що праця людини спрямована тільки на згадані вище предмети. Рослинники, наприклад, працюють у колективі, використовують різноманітну техніку, займаються питаннями економічної оцінки своєї праці. Але все-таки головний предмет уваги й турбот рослинників - рослини і їхнє середовище існування. З іншого боку, При виборі професії цього типу дуже важливо розібратися, як саме Ви ставитеся до природи: як до місця для відпочинку або як до майстерні, у якій Ви збираєтеся віддавати всі сили виробництву. І ще один момент, який треба враховувати при виборі професії. Особливість біологічних об'єктів праці полягає в тому, що вони складні, мінливі (по своїх внутрішніх законах), нестандартні. І рослини, і тварини, і мікроорганізми живуть, ростуть, розвиваються, а також хворіють, гинуть. Працівникові потрібно не просто дуже багато знати про живі організми, але передбачати можливі зміни в них, які часом необоротні. Від людини потрібна ініціатива й самостійність у рішенні конкретних трудових завдань, дбайливість, далекоглядність.

"ЛЮДИНА – ТЕХНІКА"

Тут головний, ведучий предмет праці — технічні об'єкти (машини, механізми), матеріали, види енергії. Професії: столяр, технік-металург, інженер-механік, архітектор, електромонтажник, радіомеханік, будівельник, фахівець з комп'ютерної техніки, фахівець із телекомунікацій й ін. Звичайно, праця працівників тут спрямована не тільки на техніку, але все-таки ведучий предмет професійної уваги - область технічних об'єктів й їхніх властивостей.
Серед професій типу "людина-техніка" можна виділити:
  • професії по видобутку, обробці ґрунтів, гірських порід;
  • професії по обробці й використанню неметалічних промислових матеріалів, виробів, напівфабрикатів.
  • професії по виробництву й обробці металу, механічній зборці, монтажу машин, приладів;
  • професії по ремонту, налагодженню, обслуговуванню технологічних машин, установок, транспортних засобів;
  • професії по монтажу, ремонту будинків, споруджень, конструкцій;
  • професії по зборці, монтажу електроустаткування, приладів, апаратів;
  • професії по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроустаткування, приладів, апаратів;
  • професії, пов'язані із застосуванням піднімальних, транспортних засобів, керування ними;
  • професії по переробці продуктів сільського господарства.
При обробці, перетворенні, переміщенні або оцінці технічних об'єктів від працівника потрібні точність, визначеність дій. Оскільки технічні об'єкти практично завжди створюються самою людиною, у світі техніки є особливо широкі можливості для новаторства, вигадки, технічної творчості. Поряд із творчим підходом до справи в області техніки від людини потрібно висока виконавська дисципліна.

"ЛЮДИНА – ЛЮДИНА"

Тут головний, ведучий предмет праці - люди.
Професії: лікар, учитель, психолог, перукар, екскурсовод, менеджер, керівник художнього колективу й ін
Серед цього типу професій можна виділити:
  • професії, пов'язані з навчанням і вихованнями людей, організацією дитячих колективів;
  • професії, пов'язані з керуванням виробництвом, керівництвом людьми, колективами;
  • професії, пов'язані з побутовим, торговельним обслуговуванням;
  • професії, пов'язані з інформаційним обслуговуванням;
  • професії, пов'язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей і керівництвом художніми колективами;
  • професії, пов'язані з медичним обслуговуванням.
Для успішної праці по професіях цього типу потрібно навчитися встановлювати й підтримувати контакти з людьми, розуміти людей, розбиратися в їхніх особливостях, а також опанувати знанням у відповідній області виробництва, науки, мистецтва.
Короткий перелік якостей, які дуже важливі в роботі:
  • стійкий гарний настрій у процесі роботи з людьми,
  • потреба в спілкуванні,
  • здатність розуміти наміри, помисли, настрої людей,
  • уміння швидко розбиратися у взаєминах людей,
  • уміння знаходити спільну мову з різними людьми.

"ЛЮДИНА – ЗНАКОВІ СИСТЕМИ"

Тут головний, ведучий предмет праці - умовні знаки, цифри, коди, природні або штучні мови.
Професії: перекладач, кресляр, інженер, топограф, програміст й ін.
Професії типу "людина - знакові системи" включають:
  • професії, пов'язані з оформленням документів, діловодством, аналізом текстів або їхнім перетворенням, перекодуванням,
  • професії, предметом праці в які є числа, кількісні співвідношення,
  • професії, пов'язані з обробкою інформації у вигляді системи умовних знаків, схематичних зображень об'єктів.
Щоб успішно працювати за професією, потрібні особливі здатності подумки поринати в світ, здавалося б, сухих позначень, відволікатися від предметних властивостей навколишнього світу й зосереджувати на відомостях, які несуть у собі ті або інші знаки. При обробці інформації у вигляді умовних знаків виникають завдання контролю, перевірки, обліку, обробки відомостей, а також створення нових знаків, знакових систем. Робота рутинна, вимагає посидючості, високої концентрації уваги.

"ЛЮДИНА – ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ"

Тут головний, ведучий предмет праці -художній образ, способи його побудови.
Професії: артист, художник, музикант, дизайнер, скульптор, літературний працівник.
Професії типу "людина -художній образ" включають:
  • професії, пов'язані з образотворчою діяльністю,
  • професії, пов'язані з музичною діяльністю,
  • професії, пов'язані з літературно-художньою діяльністю,
  • професії, пов'язані з акторсько-сценічною діяльністю.
Одна з особливостей професій типу "людина -художній образ" полягає в тому, що значна частка трудових витрат залишається схованою від стороннього спостерігача. Більше того, нерідко додаються спеціальні зусилля для створення ефекту легкості, невимушеності кінцевого результату праці.
За умовами праці схематично вирізняють чотири групи професій:
  1. Праця в умовах звичайного (побутового) мікроклімату (бухгалтер, інженер, програміст, секретар-референт).
  2. Праця з перебуванням на відкритому повітрі з різкими перепадами температури, вологості (будівельник, пожежник, агроном).
  3. Праця в незвичайних умовах: під землею, під водою, на висоті, у повітрі, у гарячих цехах, у цехах з неминучою виробничою шкодою (льотчик, шахтар, водолаз, апаратник).
  4. Праця з підвищеною моральною відповідальністю за здоров'я, життя людей, за більші суспільні, матеріальні цінності (учитель, лікар, інженер по техніці безпеки, аудитор ).
Залежно від знарядь праці професії підрозділяють на 4 відділи:
  1. Професії, пов'язані з використаннями ручної праці (столяр, монтажник радіоапаратури, ювелір, музикант, хірург).
  2. Професії, пов'язані з використаннями машин з ручним керуванням (токар, водій, машиніст, оператор зв'язку).
  3. Професії, пов'язані з використаннями напівавтоматів, автоматів, автоматичних ліній, робототехнічних комплексів (сталевар, друкар, апаратник, диспетчер енергосистеми).
  4. Професії, пов'язані з використанням функціональних засобів, знарядь праці – інтелекту, мови, жестів, міміки, рухів (викладач, актор, диригент, режисер, спортсмен).
Залежно від мети праці можна виділити три класи професій:
  1. Гностичні: розпізнати, розрізнити, оцінити, перевірити (санітарний лікар, літературний критик, контролер, товарознавець, експерт, слідчий).
  2. Перетворюючі: обробити, перемістити, організувати, перетворити (водій, живописець, викладач, паркетник, слюсар, дизайнер,).
  3. Дослідницькі: винайти, придумати, знайти новий варіант, сконструювати (модельєр, селекціонер, художник-оформлювач)
На основі подібних описів складаються формули професій. Вони допомагають глибоко аналізувати професію, розкладати її по поличкам, а це – обов’язок кожного, хто бажає усвідомлено обрати сферу діяльності. Розгляньмо зразок формули професії на прикладі професії юриста.
Предмет праці: людина (юрист насамперед обслуговує людей, спілкується з ними, аналізує їх, допомагає вирішувати їхні проблеми,). Знакові системи (юрист займається читанням й аналізом документів, довідників, збірників законів, статистичної інформації). Умови праці: з підвищеною моральною відповідальністю (за життя й честь людини), побутові (іноді - якщо це юрист-слідчий, міліціонер - то на відкритому повітрі). Засоби праці: функціональні (власний інтелект, мова, жести, міміка), автоматизовані (комп'ютер, офісна техніка). Мета праці: гностична (пізнати причину, визначити, до якого класу ситуацій відноситься випадок клієнта - сортувати, класифікувати). Перетворююча (знайти способи захисту підсудного, спосіб подачі інформації, доказу). Отже формула: Лз.с. Гп Фм Мп

Ваша ідеальна формула може бути складена психологами за допомогою тестів - Вам задаються питання, а в результаті виявляються переваги Вами тих або інших засобів праці, предмета - у майбутній професійній діяльності. Формули професій складаються психологами праці на основі професіограм (описів професій - завдань, що виникають у трудовій діяльності, вимог до профпридатності). Існують навіть комп'ютерні системи зіставлення Вашої ідеальної формули професії й формул типових професіоналів. Але завжди краще вміти самому аналізувати професію, розкладаючи її по поличках: адже тоді вибір професії буде дійсно усвідомленим –людина будете розуміти, ЧОМУ їй подобається та або інша професія (наприклад, професія каскадера - за незвичайні умови, а фізика-теоретика - за дослідницькі цілі).

Алгоритм професійного самовизначення



Крок 1
Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.
Крок 2
Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці.
Крок 3
Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.
Крок 4
Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії, скориставшись методиками Карта інтересів, ДДО, ПДО, Мотиви вибору професії і співстав їх з професіями, які тобою були визначені в попередніх кроках. Якщо там були професії, які не співпали з твоїми інтересами і нахилами, то викресли їх зі свого списку, залишивши тільки ті, які потрібно поглиблено вивчити.
Крок 5
Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях.
Крок 6
Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.
Крок 7
Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості, трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.
Крок 8
Дізнайся в міському (районному) та обласному центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними.
Крок 9
Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог. Якщо вони, в основному, співпадають, або є можливість їх подальшого розвитку, тоді ти на правильному шляху. Якщо вони частково не співпадають, тоді з’ясуй, у чому причина, та розроби план самовиховання і саморозвитку необхідних для цієї професії якостей. Якщо вони, на твій погляд, повністю не співпадають, тоді тобі необхідно порадитись зі спеціалістом-психологом або професійним консультантом. Враховуючи його поради, відкоригуй подальший план своїх дій.
Крок 10
Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки можуть виникнути при досягненні твоєї професії.
Крок 11
Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту, як розвивати у собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.
Крок 12
Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.
Зробивши остаточний вибір, розроби план самопідготовки до зустрічі з майбутньою професією, включаючи вибір навчального закладу. Не відступай перед труднощами, будь наполегливий у досягненні поставленої мети.





вівторок, 5 травня 2020 р.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ П’ЯТИКЛАСНИКІВ



1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу.
Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре,
проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо
у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо не встановлювати покарань і заохочень, вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі.
Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм.
Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни.Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.
Тестування для батьків
1. Чи знаєте ви здібності своєї дитини?
Ні — 0
Намагаюся взнати — 3
Так — 5
2. Чи вирішуєте разом із дитиною її особисті проблеми?
У дитини проблем не буває — 0
Навряд чи — 3
Думаю, що так — 5
3. Що ви можете сказати про темперамент своєї дитини?
Нічого — 0
Подібний до мого — 3
Знаю і зважаю на нього — 5
4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини (поставу і т.п.)?
Не маю часу — 0
Думаю, що так — 3
Вважаю, що це дуже важливо — 5
5. Музика, образотворче мистецтво, художня література допомагають вихованню в дитини почуття краси, гармонії?
Це марнування часу — 0
Не знаю — 3
Здається, так — 5
6. Якщо дитина вчинила негарно, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?
Цього не може бути — 0
Не знаю — 3
Можливо — 5
7. приходячи з роботи у розлюченому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?
Так — 0
Не замислююся над цим — 3
Намагаюся контролювати свої емоції і залишати за дверима домівки проблеми, які стосуються роботи — 5
8. Якби вам запропонували цікаву подорож, чи взяли б ви з собою дитину?
Люблю відпочивати на самоті — 0
Не знаю — 3
Обов’язково, якщо це було б можливо — 5
9. Якщо вчитель нарікатиме на вашу дитину, ви зразу розлютитесь?
Так — 0
Дивлячись за що — 3
Вислухаю дитину і постараюсь розібратись у суті речей — 5
10. Як ви вважаєте: дитина скоріше прислухається до вашої думки, ніж до думки когось іншого (свого товариша)?
Гадаю, що ні — 0
Безперечно — 3
Гадаю, що моя думка має для неї вагу — 5
0 – 20. Батьки мають приділяти своїм дітям якомога більше уваги.
21 – 35. Батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але повністю вирішувати їх не мають або можливостей, або знань, або часу.
36 – 50. Гарні стосунки в сім’ї дозволяють спільно розв’язувати проблемні ситуації, прекрасно розуміти один одного. Але не слід забувати про виховання самостійності і самодостатності.
Чи знаєте ви своїх дітей?
1. Як ви організовуєте процес виконання домашнього завдання своїми дітьми?
2. Чи є у вас у квартирі куток для учня?
3. Як ви контролюєте виконання домашнього завдання своїми дітьми?
4. Чи звертаються до вас діти за допомогою при виконанні домашніх завдань? У чому
виявляється ця допомога?
5. Чи є у вашій домашній бібліотеці улюблені книжки ваших дітей?
6. Які журнали, газети ви виписуєте чи купуєте для своєї дитини?
7. З якими труднощами в організації праці учнів ви зустрічаєтесь? Як їх долаєте?
8. Чи аналізуєте ви разом із дитиною причини виникнення у неї труднощів у її
навчанні? Чи допомагаєте їх долати?
9. Як використовуєте методи заохочення і покарання для стимулювання навчання
дітей?
10. Чим цікавиться ваша дитина?
11. Яким заняттям ваша дитина надає перевагу?
12. Як часто дитина ставить вам запитання?
13. На які теми любить фантазувати ваша дитина?
14. Чи можете ви навести приклад вирішення вашою дитиною якихось проблем?
15. Чи звертається до вас ваша дитина за допомогою при виконанні завдань та
вирішенні проблем?
16. Чи вважаєте Ви, що у вашої дитини є особливі здібності до певного виду діяльності?
У чому вони проявляються? Коли саме було виявлено ці здібності?
18. Який улюблений навчальний предмет вашої дитини?
19. Як ви можете допомогти своїй дитині у навчанні?
20. Хто є улюбленим вчителем вашої дитини?
21. Яку останню книгу прочитала ваша дитина?
22. В які ігри любить грати ваша дитина?
23. Де виконує домашні завдання ваша дитина?
24. З ким із учнів з класу дружить ваша дитина? Чи знаєте ви щось про сім’ю її друзів?
25. Де, коли і як проводить свій час разом із друзями ваша дитина після занять у школі?
26. Які клуби, гуртки, секції відвідує ваша дитина?
27. Які телепередачі любить ваша дитина?

Рекомендації для батьків п`ятикласників

У п’ятому класі починається новий період у житті дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи. Вимоги до навчання змінюються, з'являються нові шкільні предмети.  П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчання, це і новий етап у розвитку особистості.

Рекомендації батькам п’ятикласників
  • Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.
  • Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.
  • Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.
  • Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.
  • Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.
  • Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.
  • За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.
  • Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
  • Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, історії тощо.
  • Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай вдома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
  • Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
  • Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
  • Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.
  • Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.
  • Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.
  • Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
 Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
 1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
 2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.
ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
  Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
 1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.
 2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
 3) Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.
Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.
Першопричина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво
Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.
Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.
Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.
Ви повинні знати:
  • З ким приятелює ваша дитина.
  •  Де проводить вільний час.
  •  Чи не пропускає занять в школі.
  •  В якому вигляді або стані повертається додому.
Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:
  •  В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).
  •  В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)
  •  В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).
  •  В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).
  •  В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).
  •  Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).
  • Не дозволяйте дітям та підліткам:
  •  Йти з дому на довгий час.
  •  Ночувати у малознайомих для вас осіб.
  •  Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів на тривалий час вашої відпустки.
  •  Знаходитися вночі і пізно ввечері на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.
  •  Носити чужий одяг.
  •  Зберігати чужі речі.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
 1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.
 2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
 3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм
 та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.
 4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.
Шановні батьки!  Пам’ятайте:
  1. Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні та навчанні дітей. Вчитель – ваш перший союзник і друг вашої сім’ї. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження про роботу вчителя і вихователя висловлюйте в школі, на зборах. Недоречно це робити у присутності дітей.
  2. Обов’язково відвідуйте всі заняття та збори для батьків. Якщо не можете прийти на батьківські збори, повідомте про це педагогів особисто або запискою через дитину.
  3. Пам’ятайте, що цей період розвитку є для вашої дитини найбільш сприятливим для оволодіння самостійними формами роботи, розвитку інтелектуальної, пізнавальної активності, навчальних інтересів, волі.
  4. Цікавтесь навчальними успіхами дітей (запитуйте: «Що нового ти сьогодні дізнався?» замість традиційного: «Яку ти сьогодні отримав оцінку?»). Радійте успіхам, не дратуйтесь через кожну невдачу. Вчіть дітей долати труднощі.
  5. Надавайте розумну допомогу у виконанні домашніх завдань. Збуджуйте інтерес до навчання. Перевіряючи домашнє завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона розвивала вміння доводити правильність виконання завдання, наводити свої приклади. Частіше питайте: «Чому?», «Доведи!», «А чи можна по-іншому?». Навчайте бачити головне і другорядне та зосереджуватись на головному.
  6. Прищеплюйте хорошу звичку готуватись систематично, без нагадувань сідати до роботи, виконувати її уважно.
  7. Звертайте увагу на повторення.
  8. Пам’ятайте, що на емоційне самопочуття дитини починає все більше впливати те, як складуться її стосунки з товаришами, а не тільки успіхи у навчанні і стосунки з учителями.
  9. Вчіть дитину бути хорошим товаришем: хотіти і вміти надавати допомогу, виручати з біди, доброзичливо ставитись до помилок інших і з готовністю прислухатися до зауважень на свою адресу.
  10. Сприяйте тому, щоб ваша дитина брала участь у всіх заходах, які проводяться у класі та школі.
  11. Намагайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Ділитися своїми переживаннями – природна потреба дітей.
  12. Цей період загострення критичного ставлення до себе актуалізує потребу в загальній позитивній оцінці особистості іншими людьми, перш за все дорослими. Тому ніколи не давайте оцінку дитині, а лише її вчинку. Не говоріть: «Ти ледар, брехун…» Мудрі батьки кажуть: «Ти мене дуже засмутив сьогодні. Я цього не чекав». Замість «не бреши», скажіть «говори правду». А ще краще усміхніться: «Здається, хтось говорить неправду».
  13. Виховуйте самоконтроль, самоаналіз, самооцінку.
  14. Особливу увагу звертайте на досягнення, здобуті наполегливою працею.
  15. Підтримуйте впевненість у власних силах, бажання працювати. Акцентуйте увагу на перемогах (навіть маленьких), щоб дитина їх помічала.
  16. Розвиваючи здібності дитини, не забувайте про головне: здібності – не самоціль. Піклуючись про розвиток здібностей, не забувайте про найважливішу з них – здатність за будь-яких обставин залишатися людиною, особистістю.

Рекомендації для батьків майбутніх п’ятикласників

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.
2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про його успішність, поведінку і взаємовідносини з іншими дітьми.
3. Не зв’язуйте оцінки та успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
4. Знайте програму і особливості школи, де вчиться ваша дитина.
5. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.
6. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
7. Особливих зусиль докладайте для того, щоб підтримувати спокійну і стабільну атмосферу у будинку, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни. Вірте у свою дитину. Ваша віра здатна перетворити можливість на дійсність.
Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини.
У п’ятикласника неодмінно мають бути домашні обов’язки, за виконання яких він несе відповідальність.
— Незважаючи на уявну дорослість, п’ятикласник потребує ненав’язливого контролю збоку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.
— Для п’ятикласника учитель — вже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу учителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини його невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет учителя.
— П’ятикласникові вже не так цікаве навчання саме по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання і стосунки з друзями в сім’ї, з батьками.
— Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, бажано звернутися за консультацією до учителя або шкільного психолога.
Правила спілкування з дитиною:
1.Перша умова шкільного успіху п’ятикласника
— безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися. Якщо в сім’ї сталися якісь події, що вплинули на психологічний стан дитини (розлучення, від’їзд в довге відрядження когось з батьків, народження ще однієїдитини і тд.) повідомте про це класного керівника.
2. Виявляйте цікавість до шкільних справ, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід з конфліктів. Беріть участь в неформальному спілкуванні зі своєю дитиною після минулого шкільного дня.
3. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів.
4. Не слід відразу послабляти контроль за учбовою діяльністю дитини, якщо в період початкової школи він звик до вашого контролю. Привчайте його до самостійності поступово.
5. Обов’язково познайомтеся з його однокласниками, надайте можливість спілкування дітям у вихідні дні у вас удома, з метою мати можливість спостерігати за поведінкою дітей, стилем їх спілкування, впливати на правильний розвиток їх взаємовідносин.
6. Недопустимі фізичні заходи дії, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків). Виключіть такі заходи покарання, як позбавлення задоволень, фізичні і психічні покарання.
7. Враховуйте темперамент дитини в період адаптації до шкільного навчання в 5 класі. Повільні і нетовариські діти набагато важче звикають до класу, нового ритму навчання, іноді швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчувають з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.
8.Надайте дитині більше самостійності в учбовій роботі і організовуйте обґрунтований контроль за його учбовою діяльністю.
9.Заохочуйте дитину, і не лише за учбові успіхи. Використайте стимули морального заохочення.
10. Пам’ятайте, що основними помічниками батьків в складних ситуаціях є терпіння, увага і розуміння. Постарайтеся створити сприятливий клімат в сім’ї для дитини.
Психологи рекомендують звернути увагу на наступні способи подолання тривожності п’ятикласників :
1. Не порівнюйте дитину з оточенням.
2. Довіряйте дитині.
3. Частіше хвалите його, але так, щоб він знав, за що.
4. Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте в усім прикладом дитині.
5. Не пред’являйте до дитини завищених вимог.
6. Будьте послідовні у вихованні дитини. Не забороняйте без всяких причин того, що дозволяли раніше.
7. Намагайтеся робити дитині менше зауважень.
8. Використайте покарання лише в крайніх випадках.
9. Не принижуйте дитину, караючи його.
10. Спілкуючись з дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для нього дорослих людей.
11. Допоможіть дитині знайти справу до душі.

Класифікація прфесій за Є.А.Клімовим

Будь-яка професія має величезний набір характеристик, основні з яких варто дослідити кожному, хто постає перед вибором професійної ді...